11 класс

03.09.2014

                                   Урок № 1                              
Нестатеве розмноження організмів

Мета уроку: ознайомити учнів із поняттям «нестатеве розмноження» та його формами; показати розмноження як універсальну властивість організмів; учити висловлювати свою думку; розвивати критичне мислення учнів; формувати навички пошукової діяльності на уроці; виховувати бережливе ставлення до живих організмів та їхнього потомства,ознайомити учнів з особливостями статевого розмноження та його формами, з поняттям «партеногенез»; формувати в учнів навички узагальнення та систематизації знань; розвивати в учнів пам’ять, увагу і мислення; формувати вміння та навички колективної навчальної діяльності на основі демократичних норм взаємовідносин.

1. Види нестатевого розмноження організмів.

Отже, дійсно, нестатеве розмноження — це спосіб відтворення організмів. Його особливість полягає в тому, що в процесі нестатевого розмноження бере участь лише материнський організм, а не особини різної статі. Нестатеве розмноження може відбуватися в різних формах — спорами, вегетативно, тобто частинами тіла, поділом клітини навпіл тощо. Найчастіше такий спосіб розмноження зустрічається у рослин, грибів, бактерій та одноклітинних тварин.
 Запитання до учнів:

— Як ви розумієте поняття «розмноження»?

— У чому полягає значення розмноження?

— Що таке нестатеве розмноження?

Розмноження — це процес відтворення собі подібних, що забезпечує безперервність і спадковість життя. Існує два основні типи розмноження: статеве і нестатеве.

Нестатеве розмноження (агамогенез) — це форма розмноження, за якої організм відтворює себе самостійно, без участі іншої особини.

Велика кількість живих організмів розмножуються нестатевим способом: бактерії, одноклітинні тварини, водорості, мохи, хвощі, плауни, папоротеподібні, гриби, губки, кишковопорожнинні, деякі черви, багато вищих рослин.

Існує декілька способів нестатевого розмноження: поділ клітини навпіл, розмноження спорами, вегетативне розмноження (фрагментація, невпорядкований поділ, впорядкований поділ, брунькування).

2.   Поділ клітини

Поділ клітини — це процес, у якому материнська клітина ділиться на дві нові дочірні клітини. При поділі клітини утворюються дві генетично ідентичні дочірні клітини, тому для підвищення генетичної мінливості у більшості одноклітинних така форма нестатевого розмноження чергується із статевим.

Поділ клітини — біологічна основа життя, основа розмноження та індивідуального розвитку організмів. У випадку одноклітинних організмів, наприклад амеби, один поділ клітини утворює повний організм. У випадку багатоклітинних організмів поділ клітини також може створити потомство, наприклад рослини, що виростають від пагона.

Розрізняють прямий поділ клітини — амітоз (amitosis cellularis) і непрямий — мітоз (mitosis cellularis).

Амітоз — найпростіший спосіб поділу, за якого спочатку ділиться ядро, а потім — цитоплазма. Проте, поділ ядра не завжди супроводжується поділом цитоплазми, і тому утворюються дво- та багатоядерні клітини (тобто утворення дочірніх клітин не відбувається). Амітоз є характерним для клітин епідермісу, моноцитів, нейроцитів автономної нервової системи тощо.

Мітоз — це спосіб поділу еукаріотичних клітин, під час якого протягом кількох фаз з однієї клітини утворюються дві дочірні. Ці нові клітини ідентичні за генотипом і є точною копією материнської клітини. Мітотичним поділом розмножуються одноклітинні тварини та рослини.

Мітоз є не лише способом розмноження одноклітинних організмів, але
і способом розмноження будь-яких клітин багатоклітинних організмів.

3.   Розмноження спорами

Спороутворення — це процес утворення нестатевих клітин (спор)
у спеціалізованих органах (спорангіях).

Нестатеве розмноження за допомогою одноклітинних спор характерне для переважної більшості нижчих рослин (водорості), а також для вищих спорових рослин (мохи, плауни, папороті, хвощі) і грибів. У водоростей і грибів спори утворюються шляхом мітозу (мітоспори), причому іноді (особливо у грибів) у величезних кількостях; при проростанні вони відтворюють материнський організм. Деякі гриби (наприклад злісний шкідник рослин — фітофтора) утворюють рухомі, забезпечені джгутиками спори. Вони називаються зооспорами, або блукачами. Поплававши в крапельках вологи певний час, такий блукач «заспокоюється», втрачає джгутики, вкривається щільною оболонкою і потім, у сприятливих умовах, проростає. Для вищих рослин характерні спори іншого роду — мейоспори, що утворюються шляхом мейозу. Вони містять гаплоїдний набір хромосом і дають початок поколінню, що зазвичай не схоже на материнське і розмножується статевим шляхом. Таким чином, утворення мейоспор пов’язане з чергуванням поколінь — нестатевого, що дає спори (спорофірту),
і статевого (гаметофіту).

Спороутворення у бактерій служить як для переживання несприятливих умов, так
і для розселення бактерій: потрапивши у відповідне середовище, спора проростає, перетворюючись на вегетативну (що ділиться) клітину.

4.   Вегетативне розмноження (фрагментація, невпорядкований поділ, впорядкований поділ, брунькування)

Фрагментація — це відокремлення певних багатоклітинних частин тіла організму або спеціалізованих утворень (у лишайників). Фрагментацією розмножуються багатоклітинні водорості, гриби, лишайники, деякі черви.

Вищі рослини також можуть розмножуватись вегетативними органами, їхніми частинами або видозмінами (кореневища, бульби, цибулини, бульбоцибулини, бруньки, вуса тощо).

Хвостаті амфібії, ящірки, морські зірки та краби здатні відрощувати новий орган тіла замість втраченого. Деякі види (плоскі черви, морські зірки) цю здатність використовують для розмноження у формі фрагментації: тіло батьківської особини розпадається на кілька частин, а потім кожна з них відновлює всі відсутні частини
і перетворюється на цілий організм.

Невпорядкований поділ — це спосіб поділу, під час якого кількість і розміри частин, на які розпадається організм, є непостійними. Цей вид вегетативного розмноження притаманний різним групам безхребетних тварин (губки, кишковопорожнинні, плоскі та кільчасті черви, голкошкірі).

Впорядкований поділ — це спосіб поділу, під час якого кількість і розміри фрагментів, що утворились, є більш-менш постійними (морські зірки, поліпи кишковопорожнинниї тощо).

Брунькування — утворення нового організму з виростів тіла материнського організму (бруньок). Такий тип розмноження притаманний рослинам та грибам, але також трапляється у тваринних організмів (наприклад гідри) та бактерій. Зазвичай, брунька або виріст залишається прикріпленим до материнського організму протягом певного часу, після чого відокремлюється і стає вільним організмом. Новий організм генетично ідентичний материнському, тобто є клоном. Коли дріжджі та інші одноклітинні організми брунькуються, одна клітина перетворюється на дві нові клітини. Коли брунькуються губки та інші багатоклітинні організми, невелика частина материнської губки відщеплюється і починає перетворюватися на нову губку.
У безхребетних тварин цей спосіб нестатевого розмноження називається пупкуванням.

Пупкування здійснюється внаслідок утворення пупка на тілі материнського організму (або на його спеціальних виростах — столонах), з якого й розвивається нова особина, або шляхом відокремлення внутрішньої ділянки материнського організму з наступним утворенням із неї дочірньої особини. Пупкуванням розмножуються багато найпростіших, губки, кишковопорожнинні, мохуватки, покривники, деякі черви. Нові особини, які утворюються в результаті пупкування, відокремлюються від материнського організму або залишаються з’єднаними з ним (виникають колонії).

Цікавий факт

Вегетативне розмноження широко використовують у рослинництві. Цибулинами і бульбами розмножують овочеві культури і декоративні рослини; надземними повзучими пагонами («вусами») — суниці й полуниці; гілками-відсадками, що вкорінюються,— аґрус та ін.; кореневими паростками — ряд дерев і кущів. У садівництві широко застосовують укорінення живців та щеплення рослин.

5.   Поліембріонія

Поліембріонія (від грец. поліс — численний і ембріон — зародок) — процес розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини.

Поліембріонія досить поширена серед різних груп тварин (війчастих та кільчастих червів, іноді у членистоногих, риб, птахів, ссавців). Як постійне явище вона притаманна деяким комахам (наприклад їздцям) і ссавцям (наприклад броненосцям).

У людини в разі поліембріонії народжуються однояйцеві близнята, які мають ідентичний набір спадкової інформації.

Поліембріонія трапляється також у рослин. При цьому в одній насінині розвивається кілька зародків (тюльпани, лілія, латаття, суниці тощо). Додаткові зародки в насінині можуть розвиватися не тільки із заплідненої яйцеклітини, а й з інших клітин зародка.

Схема размноження.

1 група. Статеве розмноження

Статеве розмноження — утворення нового організму за участю двох батьківських організмів. Під час статевого розмноження відбувається злиття статевих клітин — гамет чоловічого і жіночого організму. Новий організм несе спадкову інформацію обох батьків. Статеві клітини формуються особливим типом поділу, за якого число хромосом в утворених клітинах удвічі менше, ніж у вихідній материнській клітині. Отже, гамети мають удвічі менше число хромосом. У результаті злиття двох гамет число хромосом у клітині, що утворилася,— зиготі збільшується вдвічі (тобто відновлюється), причому одна половина усіх хромосом є батьківською, інша — материнською.

Статеве розмноження поширене у представників рослинного і тваринного світу (як в одноклітинних, так і в багатоклітинних організмів). Воно пов’язане з утворенням особливих статевих клітин: жіночих — яйцеклітин і чоловічих — сперматозоїдів.

Статеве розмноження відсутнє у бактерій, ціанобактерій, багатьох нижчих грибів, лишайників. Учені вважають, що у ціанобактерій статевого розмноження, мабуть, ніколи не було, а в нижчих грибів і лишайників воно, ймовірно, втрачене в процесі еволюції.

Статеве розмноження є значним еволюційним придбанням організмів і забезпечує оптимальні умови для створення генетичного різноманіття і рекомбінації генетичного матеріалу в межах виду. Безстатеві форми, що успішно виживають у стабільних умовах, менш конкурентоспроможні при нестабільності навколишнього середовища, оскільки швидкість мутацій у них низька. При цьому будь-які негативні мутації призводять до загибелі цілої лінії організмів з однаковим генотипом. Спадкування дочірнім організмом генетичної інформації від двох батьків призводить до комбінативної мінливості, сприяє кращому пристосуванню особин до умов існування. Отже, перевага статевого розмноження полягає в забезпеченні інтенсивної рекомбінації ознак в умовах дії добору, що швидко змінює свій напрямок.

Для людини є характерним тільки статеве розмноження, під час якого відбувається злиття двох статевих клітин (гамет) — жіночої (яйцеклітини) і чоловічої (сперматозоїда), що утворюються і дозрівають у статевих залозах (гонадах).

2 група. Статевий процес (кон’югація, копуляція)

Статевий процес — це поєднання в одній клітині генетичного матеріалу двох різних клітин. Він може здійснюватись у формах кон’югації та копуляції.

Статевий процес у формі кон’югації відбувається у бактерій, деяких одноклітинних тварин, у колоніальних форм водоростей (родина Вольвоксові) та деяких багатоклітинних (спірогіра).

Кон’югація (від латин. conjugatio — сполучення) — це загальна назва кількох форм статевого процесу: 1) у водоростей відбувається злиття вмісту двох зовнішньо схожих вегетативних клітин; 2) в інфузорій — обмін статевими ядрами та наступне їх попарне злиття; 3) у бактерій — перенос генетичного матеріалу від однієї бактеріальної клітини до іншої через прямий міжклітинний контакт. Бактеріальна кон’югація відносно рідка серед бактерій і часто неправильно розцінюється як бактеріальний еквівалент статевого розмноження або спаровування. Але цей процес не є статевим, оскільки він не залучає злиття статевих клітин і створення зиготи. Це просто передача генетичної інформації від клітини-донору до клітини-одержувача. Для того щоб процес кон’югації відбувся, одна з бактерій, донор, повинна мати певний мобільний генетичний елемент, найчастіше кон’югаторну плазміду. Більшість кон’югаторних плазмід мають системи, які гарантують, що клітина-одержувач не містить подібного елементу.

Це один із механізмів горизонтального переносу генів, як і трансформація та трансдукція, хоча ці механізми не потребують контакту між клітинами. Перенесена генетична інформація може бути вигідна одержувачу, наприклад, при наданні резистентності до певного антибіотику або перенесенні гену фермента, який сприяє кращому перетравлюванню поживних речовин середовища. Проте ці елементи можуть також розглядатися як генетичні паразити на бактерії, а кон’югація — як механізм, що використовується цим елементом для потрапляння до нових хазяїв.

Копуляція (від латин. copulatio — сполучення): 1) з’єднання двох особин під час статевого акту; 2) процес злиття двох статевих клітин (гамет). Під копуляцією зазвичай розуміють злиття зовнішньо майже (або зовсім) однакових статевих клітин. Якщо чоловіча гамета значно відрізняється від жіночої, то процес їхнього злиття називається заплідненням (сингамія). Однакові вони переважно в нижчих рослин (хламідомонада), відрізняються у вищих рослин, хордових тварин.

Ізогамія — процес, під час якого зливаються дві однакові за будовою гамети. Ізогамія притаманна деяким нижчим організмам, зокрема багатьом водоростям.

Анізогамія — процес, під час якого зливаються два типи гамет — чоловічі та жіночі, що відрізняються будовою.

Оогамія — форма анізогамії, за якої жіноча гамета (яйцеклітина) є великою та нерухомою, а чоловіча (сперматозоїд, спермій) — значно дрібнішою. Оогамія притаманна багатоклітинним тваринам, вищим рослинам та деяким грибам.

3 група — Роздільностатеві організми та гермафродити

У статевому процесі, зазвичай, беруть участь дві особини. В їхніх особливих статевих залозах формуються статеві клітини. Організм, що має лише один тип статевих залоз, тобто лише чоловічі (сім’яники) або лише жіночі (яєчники), й утворює лише один тип статевих клітин, називається роздільностатевим. Якщо організм здатний утворювати як чоловічі, так і жіночі статеві клітини, то він називається гермафродитом.

Гермафродитизм є нормою для таких видів, як земляні хробаки й равлики, і є звичайним явищем для квіткових рослин. Перехресне запліднення є правилом серед гермафродитів, коли батьки виконують чоловічі і жіночі функції одночасно або функції однієї зі статей на певний проміжок часу. Псевдогермафродити мають внутрішні статеві органи однієї статі, а зовнішні — іншої. Реальна стать виявляється лише
у зрілому віці, коли нормальна діяльність гормонів змушує функціонувати внутрішні органи.

В одних випадках гермафродити можуть одночасно утворювати як чоловічі, так
і жіночі статеві клітини (наприклад різні види плоских червів). В інших випадках організм спочатку функціонує як особина однієї статі, а за деякий час — іншої (деякі риби, ракоподібні). Як випадкове явище гермафродитизм спостерігається
у роздільностатевих тварин, а також у людини.

Біологічне значення гермафродитизму полягає у підвищенні ймовірності залишити нащадків та зменшенні витрат енергії на пошуки партнера для розмноження. Гермафродитизм дуже важливий для організмів, які ведуть прикріплений спосіб життя, паразитів, а також глибоководних видів (певні види ракоподібних, риб, двостулкових молюсків тощо).

У більшості гермафродитів є різноманітні механізми, що запобігають самозаплідненню (неодночасне дозрівання чоловічих і жіночих статевих клітин, певні особливості будови статевої системи тощо).

Роздільностатевими є більшість тварин (кишковопорожнинні, черви, членистоногі, хордові), також роздільностатевими бувають і рослини (мохи, тополі, кукурудза тощо).

Рослини, у яких органи, що формують чоловічі та жіночі статеві клітини, розташовані на різних особинах, називають дводомними (зозулин льон, верба, обліпиха), а на одній особині,— однодомними (кукурудза).

4 група. Партеногенез

Партеногенез (від грец. παρθενος — незаймана та γενεσις — народження) — форма статевого розмноження, коли розвиток яйцеклітини відбувається без запліднення. Притаманний багатьом рослинам та безхребетним тваринам (попелиці, палочники, коловертки, деякі види цвіркунів, метеликів та ос), а також деяким хребетним (риби, амфібії, ящірки).

Гіногенез (від грец. gyno — жінка та латин. genesis — походження) — форма розмноження, за якої сперматозоїд, проникнувши до яйцеклітини, стимулює її розвиток, але його ядро не зливається з ядром яйцеклітини і не бере участі в розвитку зародку. Роль сперматозоїда обмежується активацією яйцеклітини до розвитку.

Андрогенез (від латин. andros — чоловік та genesis — походження) — форма розмноження організмів, за якої у розвитку зародка бере участь ядро чоловічої гамети, але не бере участь ядро жіночої гамети, тобто відбувається розвиток яйцеклітини
з чоловічим ядром, привнесеним до неї спермієм у процесі запліднення.

Педогенез (від грец. pais — дитина та латин. genesis — походження) — форма партеногенезу, за якої зародок починає розвиватися ще на личинкових (або інших ранніх) стадіях онтогенезу батьківських особин.

У випадках, коли партеногенетичні види представлені (завжди або періодично) тільки самицями, одне з найголовніших біологічних переваг партеногенезу полягає
в прискоренні темпу розмноження виду, оскільки всі особини схожих видів здатні залишати нащадків. У випадках, коли із запліднених яйцеклітин розвиваються самиці,
а з незапліднених — самці, партеногенез сприяє регулюванню кількісного співвідношення статей (наприклад у бджіл).

Розрізняють природний партеногенез — нормальний спосіб розмноження деяких організмів у природі та штучний, що спричиняються експериментально дією різних подразників на незапліднену яйцеклітину.

Ú 

Партеногенез слід відрізняти від нестатевого розмноження, що здійснюється завжди за допомогою соматичних органів та клітин (розмноження поділом, брунькуванням тощо).

Цікавий факт

•                   Гермафродит — двостатева істота грецької міфології, син бога Гермеса і богині Афродити.

•                   Гіногенез у природі зустрічається вкрай рідко. Виявлений у деяких нематод, кісткових риб (карась срібний), земноводних (деякі саламандри роду Амбіостома), а також у рослин родини Амарілісові. Інколи
в гіногенетичних популяціях яйця до розвитку стимулює сперма інших риб (наприклад ікра карася — молоками щуки).

•                   Андрогенез спостерігається у деяких видів тварин (наприклад наїзники Habrobracom) та рослин (кукурудза, деякі сорти тютюну) у тих випадках, якщо ядро яйцеклітини гине до запліднення.

•                   Явище педогенезу було вперше описано російським зоологом
М. П. Вагнером у його роботі «Мимовільні розмноження гусениць у комах»
(1862 р.).

•                   Серед комах педогенез трапляється у жуків (Coleoptera), віялокрилих (Strepsiptera), метеликів-мішечників (Psychidae). Також педогенез притаманний деяким морським гіллястовусим ракоподібним (Cladocera)
і паразитичним плоским черв’якам — трематодам.

•                   Штучний партеногенез у тварин вперше здійснив російський зоолог
А. А. Тихомиров. У 1886 р. він довів можливість штучного партеногенезу
в шовковичного шовкопряда в результаті стимуляції незапліднених яєць різними механічними, термічними, хімічними подразниками. На сьогодні штучний партеногенез проведено у багатьох безхребетних (комах, голкошкірих) і хребетних тварин (земноводних).

  
Запитання до учнів:

— Як ви розумієте поняття «розмноження»?

— У чому полягає значення розмноження?

— Що таке нестатеве розмноження?

— Що таке поділ клітини?

— Які організми розмножуються шляхом поділу клітини?

— Яке значення має такий спосіб розмноження?

— Яким організмам властиве спороутворення?

— Пригадайте, як із грецької перекладається слово «полі»? (Багато.)

— Що може означати термін «поліембріонія»?

 6.      Узагальнення і закріплення знань.(Виконайте завдання)

6.1. Біологічний диктант

1.   Розмноження буває статеве і __________. 2. Одноклітинні організми зазвичай розмножуються __________. 3. Спосіб розмноження, за якого на тілі материнського організму утворюється виріст, називається __________. 4. Відокремлення певних багатоклітинних частин тіла організму — це __________. 5. Спосіб поділу, за якого кількість і розміри фрагментів, що утворились, є більш-менш сталими, називається __________. 6. Папороті, хвощі та плауни зазвичай розмножуються ________________. 7. Найпоширеніший спосіб поділу клітини навпіл має коротку назву — _____________. 8. Дріжджі зазвичай розмножуються ___________. 9. Спосіб поділу, за якого кількість і розміри частин, на які розпадається організм, непостійні,— це __________. 10. Спосіб вегетативного розмноження вищих рослин частинами тіла називається _____________. 11. У бактерій за несприятливих умов утворюються _________________. 12. При мітозі материнський організм поділяється на _______________________.

7.Домашнє завдання §1,2

10.09.2014

                                   Урок № 2                              

Будова і утворення статевих клітин

Мета уроку: ознайомити учнів із будовою статевих клітин, особливостями їх утворення; показати, як відбувається гаметогенез і запліднення у різних груп організмів (рослин і тварин), показати біологічне значення процесу запліднення; формувати навички дослідницької діяльності; навчати виокремлювати проблеми із поставленого завдання; розвивати увагу і пам’ять учнів; формувати ділові товариські відносини в колективі.

Перевірка домашнього завдання (дайте письмові відповіді) 

1. Відокремлення певних багатоклітинних частин тіла організму або спеціалізованих утворень (у лишайників). 2. Процес розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини. 3. Клітина, що утворюється після запліднення яйцеклітини.
4. Двостатевий організм. 5. Форма розмноження, за якої організм відтворює себе самостійно, без участі іншої особини. 6. Процес з’єднання двох особин під час статевого акту або злиття двох статевих клітин. 7. Мікроскопічні гриби, що розмножуються брунькуванням. 8. Статева клітина. 9. Процес злиття чоловічої і жіночої гамет. 10. Форма статевого розмноження, за якої розвиток яйцеклітини відбувається без запліднення. 11. Статевий процес у водоростей, під час якого відбувається злиття вмісту двох зовнішньо схожих вегетативних клітин.

Обговорення вислову

Відмінності між чоловіками й жінками мають суто біологічну природу, отже, є неподоланними й вічними.

— Як ви розумієте ці слова?

— Що розрізняє чоловічу і жіночу статі?

Дайте письмову відповідь.

n  Засвоєння нового матеріалу

1.   Гаметогенез

Пошуковий метод, складання схем, словникова робота

Учням пропонується знайти інформацію щодо чоловічих та жіночих гамет. Визначення слід записати у словник, а коротку характеристику — у зошит.

Сперматозоїд — чоловіча статева клітина тваринних та рослинних організмів. Рух сперматозоїда відбувається переважно за допомогою джгутика або амебоїдно (наприклад у деяких ракоподібних).

Сперматозоїди у тварин містяться у біологічній рідині, що називається спермою. Типовий тваринний сперматозоїд складається з головки, шийки, тіла (або проміжної частини) та хвоста. У голові розташоване гаплоїдне ядро зі спадковою інформацією
і акросома (спереду від ядра та зразу під плазматичною мембраною), яка містить ферменти для руйнування оболонки яйцеклітини. У шийці розташовано базальне тіло джгутика. Тіло сформоване так званою мітохондріальною спіраллю — комплексом, що складається з мітохондрій. Хвіст безпосередньо сформований щільними білковими фібрилами та фібрилярним футляром. У комах головка сперматозоїда сильно видовжена, іноді спірально закручена та непомітно переходить у довгий хвіст (джгутик). Цей хвіст займає переважно заднє положення.

Яйцеклітина — жіноча статева клітина, що утворюється шляхом овогенезу, має гаплоїдний набір хромосом та є невід’ємною складовою процесу копуляції. Людська яйцеклітина вперше була описана в 1827 році. Від сперматозоїда відрізняється:

·         переважною нерухомістю;

·         характерною більш чи менш кулястою формою;

·         наявністю різноманітних захисних оболонок та оболонок — джерел поживних речовин;

·         відсутністю функціональних органел чи утворів, притаманних сперматозоїду: хвоста, спеціалізованого мітохондріального комплексу, акросоми тощо;

·         генетичною інформацією (статеві хромосоми — XX);

·         особливостями утворення і розвитку, тривалістю життя;

·         значно меншою кількістю в організмі (за життя в жіночому організмі утворюється близько 400 яйцеклітин, тоді як сперматозоїдів у чоловічому — сотні мільйонів);

·         наявністю запасу поживних речовин для розвитку майбутнього зародка, локалізованих у цитоплазмі, і відповідно;

·         значно більшими розмірами (яйцеклітина людини в 85 000 разів більша за сперматозоїда).

Характерною властивістю яйцеклітини є блокування проникності своїх оболонок після контакту з акросомою першого сперматозоїда та перехід зі стану спокою до розвитку (активація).

Довідка

Карл Бер — російський природодослідник у 1827 р. відкрив яйцеклітину
в ссавців; установив, що всі багатоклітинні організми починають свій розвиток з однієї клітини.

Цікавий факт

Порівняльні діаметри яйцеклітин деяких тварин (без оболонок):

·      плацентарні ссавці (зародки живляться від материнського організму через плаценту): миша-полівка — 50 мкм, людина — 90 мкм, вівця — 180 мкм;

·      інші хребетні — риби, плазуни, земноводні, птахи (зародки живляться від жовтка — запасу поживних речовин яйця): акула — 50–70 мм, страус —
80 мм. З урахуванням оболонок яйцеклітина африканського страуса може досягати 150 мм в довжину та маси 1,5–2 кг.

Довжина сперматозоїда становить від 10 мкм до 800 мкм, хоча інколи може досягати і 8000 мкм (деякі ракоподібні).

Учням пропонується знайти в підручнику і виписати в зошит визначення понять нового матеріалу: гаметогенез, овогенез, сперматогенез.

Гаметогенез — процес формування й утворення статевих клітин — гамет.

Гаметогенез чоловічих гамет (сперматозоїдів, сперміїв) називають сперматогенезом, жіночих гамет (яйцеклітин) — оогенезом. У тварин і рослин гаметогенез протікає по-різному, залежно від місця мейозу в життєвому циклі цих організмів.

Складання схеми

Учитель малює схему на дошці і пояснює стадії процесу. Учні малюють схему
в зошитах.

Стадії гаметогенезу:

1.   Стадія розмноження. На цій стадії первинні статеві клітини діляться шляхом послідовних мітозів, у результаті чого їхня кількість збільшується.

2.   Стадія росту. Клітини, що утворились шляхом мітозів, збільшуються до певних розмірів.

3.   Стадія дозрівання. Це стадія послідовного проходження двох поділів мейозу. Перший поділ у багатьох видів є редукційним, оскільки саме під час нього гомологічні хромосоми розходяться до різних клітин. Таким чином, кожна з клітин, що утворилися, набуває половинного (гаплоїдного) набору хромосом, де кожен ген представлений лише одним алелем. Кожна дочірня клітина після цього поділу має набір хромосом — n.

4.   Стадія формування. На цій стадії у сперматозоїдах ядро та цитоплазма ущільнюються, завдяки чому розміри зрілого сперматозоїда зменшуються. При дозріванні яйцеклітин після першого поділу мейозу утворюються дві різні за розміром гаплоїдні клітини: велика, що містить запас поживних речовин, і маленька — полярне тільце. Після другого поділу мейозу утворюються чотири гаплоїдні клітини: одна велика яйцеклітина і три малих полярних тільця, які не беруть участі в розмноженні і за деякий час зникають.

Схема гаметогенезу
Сперматогенез                               Стадія                                                                    Оогенез